Персональна сторінка вчителя математики Ірини Кирдей

     Письменник, поет, філософ, політичний діяч сучасності Дмитро Савченко - один з українських дослідників футуризму. На моє  прохання сформулювати свою думку про роль числа в філософії футуризму написав статтю "Числа футуризму". Публікується вперше.

                                Числова реальність футуризму

                                                                                         Між літерами та числами,

                                                                                         Між мантрами, мантрами,

                   Між променями та призмами

                                                                                     Прозорими надрами…

А.Середа «Кому Вниз» 

«…Але дух вимірює ще й  символічно, за допомогою порівняння, коли,наприклад, він користується числом і геометричними фігурами й посилається на них, як на подібності». 

М. Кузанський

        Йтиметься про числа … Але перед цим кілька речень про конструкцію слів та їхню пропорційність зі смисловими  відтінками.

      «Міжпросторовість, міжсезоння, міжчасся, міжрасовість…» - прудкий розум людини може синтезувати лексичні утворення з префіксом «між», допоки в мовному арсеналі вистачатиме іменників. Припустимість цього префіксу має місце лише за умов попередньої розмежованості буття, а саме  явищ, інтенційних актів, вражень, рефлексій та іншого мотлоху психічних спроможностей  homo sapiens. Імовірніше за все – церебрація кроманьйонця ознаменувалась його здатністю розщеплювати гомогенну картину світу на деталі, а потім заглиблюватись в них…  Це, без перебільшення, революційна подія і водночас відправна точка інтелектуального розвитку. В означеному  контексті потужною ілюстративною переконливістю володіє фіхтеанська делімітація усього зримого на «я» і «не-я»… Як не крути, але запропонований Іоганом Готлобом Фіхте спосіб розмежування світів (іманентного та трансцендентного) є значно прозорішим та зрозумілішим на відміну  від  тих, які запропонували   його  колеги по трансценденталізму.

Стихія розмежувань – це не гендлярський педантизм, натомість спроба осмислити дійсність за допомогою числа. Ключовим моментом у числоманії стала подія, коли блукаючі думки еллінських архаїків причалили до узбережжя філософської тези: «світ – це число». Першому форсувати  таку далечінь міркувань судилося Піфагору. Немов здібний терапевт, покладаючись на методи «пальпації, аускольтації (аускультації), перкусії» грецький мудрець майстерно прозондував «першоелементи» і «першовитоки» буття, над ідентифікацією яких билися у полеміках досократики. Висновок Піфагора приголомшливий: усі «початки» розмовляють мовою чисел. За цим слідувало їхнє безапеляційне обожнення. Піфагор вірив, що причинами явищ, які уречевлювали в собі їхні властивості, були числа. Вони становлять єдиний ключ до ювелірного дозування і нормування дійсності. Усе, що є складовою нашого світу наділене числовою відповідністю: імена, календи, пропорції Фідія, епіцикли і диференти космічних тіл, тетрадрахми, іонійські колони, трагедії Есхіла і навіть такти поршня двигуна внутрішнього згорання…

А на іншому полюсі історії розташувався творчий геній Шпенглера. Він обережно поважав числоманію згаданого грека і ставився до неї майже як до «священної корови». Його філософські пасьянси на тему числа не суперечать канонам піфагорейства. Німець визначає число (а разом із ним і слово), як одягнене у образ і підпорядковане за допомогою форми світовідчуття.

У попередньому реченні останнє слово перекидає комунікативний місток між темою чисел і футуризмом. В обох дискурсах воно наділене особливим значенням, адже футуризм, як і число, знайшов своє призначення у вираженні неповторного світовідчуття. Число у «Сутінках Європи» - делімітує основоположні життєві враження і розгерметизовує сутність всього дійсного, всього, що стало пізнаним і розмежованим в один і той же час.

Ексклюзивну інтуїцію життя культура артикулює шанобливим ставленням до числа і зведенням образно-символічної кодифікації за його допомогою. Знаки і знакові системи – найпромовистіші симптоми культури. Сукупна цілісність символів, значень, чисел, образів є чимось на кшталт материнської плати в системному блоці культури …

Громіздкі моделі світосприйняття окремих поколінь лаконічно індексуються цифровими комбінаціями і «трикутничками Фреге». Останні є стислими і посутніми стенограмами цілих епох. І футуризм не становить винятку.

Схильність синів роду людського  до числової кодифікації сенсу наскрізною ниткою пронизує товщу епох: - від єгипетської нумерології до знайомих у наш час  за настінними графіті субкультурних шифрів: 14/88/28/18/83 [1].

Футуризм, як парад відчайдушних і самозречених замахів не міг не зазіхнути на самовираження в площині числової реальності. Його інтимний вибір впав на число 11, з яким футуризм недвозначно  фліртував аж до моменту провалля у тривалий летаргічний сон, після другої Світової війни. Зв'язок загадкової одинадцятки з концепцією новаторства помітно простежується в хроніках мистецьких витівок того ж таки Марінетті. Пов’язавши свою особисту долю з італійською арт-революцією, він не раз спокушався спробою ототожнити футуризм з собою і здобути в його пантеоні богів почесне місце Зевса… Зрозуміло,  що у міланського арт-розбишаки на подібне «зухвальство» було найбільше прав. Однозначна відповідь на питання: «звідки одинадцятка перекочувала у футуристичний стиль?; постала вона в наслідок заздалегідь визначеного розрахунку, чи з’явилося за волею Вищої Сили» – лишається надійно схованою у скринці Пандори. Хай би там як, але констатувати присутність втаємниченої одинадцятки доводиться ледь не на кожному поверсі багатошарової футуристичної символіки.

Достеменно відомо, що майже усі маніфести полум’яного Філіппо містили в собі саме 11 пунктів викладу. Окрім того, за «дивним збігом обставин» переважна більшість програмних документів підписувалася митцями саме 11 числа. Додаткову порцію здогадів і припущень подає знання того факту, що у релаксовій атмосфері свого помешкання Марінетті полюбляв поплескати сторінками товстобоких книжок із вченням стародавніх містичних традицій. Більшість з них мають подібні сюжетні сплетіння і, що найхарактерніше, схожі правила гри. Так найпоширенішим прийомом є гра семантичних відтінків навколо шифрувань за допомогою чисел, які відповідають порядковому номеру літери у алфавіті. На підставі цього принципу число 11 напряму пов’язується з літерою «М», котра є початковою у прізвищі патріарха футуризму. У літературній вервиці італійського алфавіту «М» займає саме одинадцяту позицію.

«Гра у числа» – підсилює апетити футуристів до цифрових композицій. Цифри все частіше просочуються в контрастний сюжет авангардистських колажів, стаючи ласою здобиччю холеричної футуристичної естетизації. Цифри – біжутерія чисел … Їх, як пластмасові  намистинки, можна нанизувати  у біжютерну вервичку штучних оздоб, отримуючи новий матеріал для арифметичних, чи то естетичних маніпуляцій.

Цифри оточують нас з усібіч. Згадай нічне обличчя свого рідного міста. Великі цифрові гірлянди, заправлені іскристим неоном, обвивають подовгасті тулуби вулиць, являючи  у повені  реклам та оголошень  незліченні телефонні номери крамниць, бюро, вокзалів, сервісних центрів і дилерських мереж… Зверни увагу на цифрову стихію, яка тримає в полоні  цілі міста, міжособистісні  зв`язки, уяву і погляди людей. 

Глибокий потенціал цифри був відзначений у «Перших принципах футуристичної естетики» 1920 року,  А. Соффічі.  Черговий протокол революційного арт-процесу декларував наявність в цифрах (і літерах) фіксованих пластичних і хроматичних якостей, моделювання якими ставало запорукою відкриття нових рецептів образності. При цьому Соффічі був сповнений переконання, що цифра не володіє цілковитою самодостатністю. Будучи абстрагованою від художнього контексту, вона позбувається мистецької виразності, зостаючись  в колажах інертним компонентом техніки.., аж до моменту надання їй символічного, чи то ліричного сенсу з боку автора. Цифрове мистецтво, на жаль, так і не стало ударним флангом футуристичного бліц-кригу. Напрошується припущення, що митці нової генерації умисно (скромно) промовчали на поприщі цифроманії, аби лишити хоча б якусь сировину для наступного покоління арт-експериментаторів.

Перетворення науково-технічних набутків цивілізації на художні засоби футуристичної естетики повсемісно санкціонувалися і навіть схвалювались новим мистецтвом. Апостоли авангарду не гребували жодними підручними засобами заради здобуття нової порції художньої свіжатини//свіжини: від архітектурних проектів чи технічних креслюнків до фізичних формул та математичних рівнянь. Числова реальність, як основа природничих та інженерних наук не могла лишитися за бортом футуристичного човника. Митці нової хвилі  вичленували її зі схем узвичаєного використання та задіяли у веселих трюках модерного арту. Що з цього вийшло – оцінюй сам.