Персональна сторінка вчителя математики Ірини Кирдей

       Учнівська науково-дослідна робота являє собою самостійну спробу наукового аналізу зібраного матеріалу, його систематизації, комплексного опису та класифікації досліджуваних явищ.

    Предметом досліджень можуть бути:

У науково-дослідній роботі необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Теми можуть бути різноманітними, кожна окремо повинна формулюватися разом з науковим керівником.

Основні методи роботи: для учнів – спостереження; аспектний аналіз, навчально-науковий аналіз, аналіз-роздум; зіставлення й протиставлення.

2. СТРУКТУРА УЧНІВСЬКОЇ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

За своїм характером учнівська науково-дослідна робота – наукове дослідження, а не робота реферативного типу.

Учнівська наукова робота повинна мати чітку структуру:

- титульний аркуш;

- план;

- вступ;

- основну частину;

- висновки;

- список наукової літератури та джерел дослідження;

- додатки (у вигляді схем, таблиць, діаграм, словників та ін.).

У своїй науковій роботі учень має продемонструвати достатній термінологічний апарат, початкове оволодіння методикою аналізу та опису предмету дослідження, уміння самостійно робити теоретичні узагальнення та висновки.

       Тому визначено такі критерії оцінки роботи: актуальність, складність і новизна обраної теми; науковість, самостійність дослідження; аргументоване доведення висунутих положень, якість матеріалу для дослідження; логічність, послідовність викладу думок; системність і повнота у розкритті теми; самостійність та аргументованість висновків; грамотність викладу та культура оформлення.

Титульний аркуш повинен відповідати вимогам http://kirdey.com/man-pishemo

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання), її значущість, підстави та вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження, подається огляд літератури з наукової проблеми, відображають різні погляди на проблему, називають прізвища її дослідників, з’ясовуються теоретичні основи дослідження, подається визначення досліджуваного явища, формулюються мета і завдання.

У вступі учень стисло викладає завдання і методологічну основу своєї роботи. Формулювання мають бути чіткими, твердження – аргументованими.

Необхідно зупинитися на з’ясуванні таких питань:

-актуальність теми, заявленої у науковій роботі;

- мета і завдання роботи;

- об’єкт і предмет дослідження;

- методи, обрані для проведення дослідження;

- з’ясування стану розробки сучасною наукою проблеми, що заявлена у темі роботи;

- наукова новизна.

Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

    У межах розділу виділяють параграфи, пункти, які також мають свої назви. Виклад здійснюється у логічній послідовності з використанням наукового стилю мовлення. Теоретичні положення ілюструються самостійно зібраним матеріалом. У ході викладу варто посилатися на опрацьовану наукову літературу з відповідним оформленням посилань. Відомості з наукових праць подаються дослівно у вигляді цитат або близько до тексту, а в квадратних дужках після них вказують номер джерела за списком літератури, вміщеним у кінці роботи, і номер сторінки, наприклад, [5, 79].

Бажано, щоб основна частина складалася з 2-3 розділів (загальний обсяг роботи – 20-25 сторінок комп’ютерного набору). Кожний розділ можна поділити на 2-3 підрозділи (параграфи).

Автор подає історіографічну довідку: називає наукові праці, у яких висвітлюється обрана тема.

У центрі основної частини має бути аналіз дослідження. Якщо учень вдається до цілісного аналізу, потрібно зупинитися на таких питаннях:

- історична основа дослідження;

- тематика, проблематика, ідея.

Варто залучати до роботи (якщо це доречно) спогади сучасників, історичні та інші (соціологічні, економічні) документи.

Кожна теза, заявлена у дослідженні, мусить бути аргументована відповідними науковими джерелами, на які орієнтований учень. При цьому обов’язковим є посилання на цитовану чи згадану наукову працю.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Після тексту основної частини подається підсумкова – Висновки, які не містять зовсім нових ідей, а лише систематизують виклад попередніх частин, є завершальним етапом дослідження. Висновки мають бути самостійними і відповідати сформульованим у вступі завданням. Вони повинні логічно випливати з проведеного дослідження, відповідати завданням і не повторювати відомі визначення та теоретичні положення, на яких базувалося дослідження. Висновки мають бути чіткими, науковими, аргументованими.

Бібліографія містить список використаних наукових праць, у тому числі посібники, спеціальні монографії, статті, довідники, словники. Вона оформляється відповідно до сучасних вимог.

Процес учнівської науково-дослідницької роботи досить тривалий і включає ряд етапів:

1) вибір теми для дослідження;

2) визначення мети і завдань дослідження, з’ясування структури роботи та складання робочого плану;

3) опрацювання наукової літератури;

4) збір матеріалу;

5) аналіз, систематизація та класифікація конкретного матеріалу, його комплексний опис;

6) узагальнення одержаних результатів, написання висновків;

7) оформлення роботи.

Вибір теми – це дуже важливий і відповідальний етап, оскільки від нього залежить успіх усього дослідження. Тема учнівської наукової роботи повинна бути неширокою, конкретною і стосуватися однієї з актуальних проблем  Відповідно до захоплень та уподобань учня можна обирати наукову проблему з будь-якого розділу науки.

     Важливою умовою вибору теми є її актуальність. Самостійність та актуальність обраних тем не повинна бути під сумнівом (копіювання з Internet – мережі та інших джерел).

     Після того, як сформульовано проблему, слід визначити, як буде проводитися дослідження. Звичайно, для цього опрацьовуються наукові дослідження з певної тематики видатних вчених, архівні матеріали, напрацювання у ході пошукової роботи.

У визначенні мети і завдань дослідження необхідно уникати загальних фраз, надто широких або неточних висловлень. Помилковим вважають, наприклад, таке формулювання мети: дослідити (проаналізувати) многочлени другого степеня у вивченні функцій багатьох змінних, оскільки в ньому не вказано на кінцевий результат наукової роботи, а названо лише сам її процес (або етап).

Завдання випливають з мети роботи. Часто в ході дослідження вносять уточнення до їх формулювання. При цьому слід пам’ятати, що узагальнення та висновки, якими завершується робота, повинні відповідати поставленим завданням.

Опрацювання наукової літератури починається з добору тематичної бібліографії. Учневі слід допомогти скласти список наукових джерел – підручників, посібників, статей та монографій, які безпосередньо або опосередковано стосуються обраної проблеми.

Для інформаційного пошуку наукової літератури можна використовувати бібліотечні каталоги, бібліографії, що додаються до наукових праць та деяких посібників, списки наукової літератури інших дослідників обраної наукової проблеми. Працюючи в бібліотеці, варто використати всі типи каталогів. При цьому слід врахувати, що список джерел наукового дослідження має включати основні підручники та посібники, у яких розглядається обрана тема.

Звичайно опрацювання наукових джерел починають з підручної літератури, енциклопедій та словників, тематичних словників-довідників, термінів, щоб добре розібратися у визначенні досліджуваного явища, з’ясувати його головні ознаки. Лише після цього можна починати збір матеріалу для дослідження.

Способи та методи збору матеріалу залежать від теми, характеру та мети дослідження. Аналіз, систематизація та опис досліджуваного матеріалу здійснюється самостійно і ґрунтується на знаннях, які учень здобув, опрацьовуючи наукову літературу. Учнівське дослідження, безумовно, ґрунтується на наукових відомостях та досвіду попередніх дослідників, а тому у ході викладу, як уже зазначалося, слід посилатися на опрацьовані наукові джерела. При написанні роботи учень повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати.

   У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело, сліпе копіювання з Internet, учнівська науково-дослідна робота не допускається до участі в конкурсі.

Учням-дослідникам слід пам’ятати, що більш глибокою та вагомою вважають роботу, яка містить не лише послідовний опис матеріалу, а й упорядкування та систематизацію їх за різними значеннєвими, структурними та функціональними ознаками. Така робота часто містить схеми, таблиці, діаграми, словники, що найповніше відображають результати проведеного аналізу.

   Учнівську роботу оформляють відповідно до загальних вимог http://man.gov.ua/ua/activities/competition_protection/year-2012/basic-requirements , які ставляться до наукових робіт. Стиль викладу – науковий. Обов’язковою умовою позитивного оцінювання роботи є її грамотність, стилістична вправність, логічність та послідовність викладу думок, дотримання орфографічних, пунктуаційних та стилістичних норм сучасної української літературної мови.

     Тема наукової роботи має містити проблему, актуальну в сучасній математиці. Учень має осмислити тему, простежити хід її вивчення, зробити спробу визначити свою позицію у дискусіях навколо досліджуваної проблеми, що розглядається, проаналізувати підібраний матеріал і, користуючись обраним методом, створити цілісну концепцію розв’язання поставленої проблеми, викласти результати дослідження у формі зв’язного, грамотного, стилістично вправного тексту.

Вимоги до списку використаних джерел

   Література, використана у науковій роботі, подається одним списком, у якому джерела розташовуються у алфавітному порядку і оформлюються відповідно до сучасних бібліографічних вимог. У список вносяться джерела, процитовані у роботі і на які були посилання, а також такі, що дотичні до теми дослідження і опрацьовані учнем. При цитуванні джерела чи посиланні на нього у тексті роботи ставляться квадратні дужки, у яких зазначається порядковий номер джерела у списку використаних джерел та номер сторінки, використаної у роботі, наприклад, [25, 148].

Вимоги до «Додатків»

  Всі матеріали, які автор вважає за потрібне подати у «Додатках», – таблиці, схеми, діаграми, ілюстрації, – мають бути виконані охайно і чітко. При цьому їх наявність у роботі необхідно аргументувати. Не варто вміщувати ксерокопії загальновідомих фотографій, документів тощо. Особливо цінними є копії архівних документів, розшукані самим автором і вперше оприлюднені в його дослідженні.

За матеріалами: http://www.nrius.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&catid=102:2009-08-31-13-55-49&id=1464:2011-02-02-10-19-46